форум

Історія України ХХ століття цілком може розглядатися як історія руху за національне визволення. Кожен раз, коли здавалось, що його знищено, він, як Фенікс постав з попелу, набувши нової сили.
Ню-Йорк. (Пресова Служба ЗП УГВР), - На Захід про дісталися три заяви українського літератора Василя Стуса, який тепер перебуває на засланні в Магаданській області. Після закінчення ув’язнення в таборі суворого режиму. Ці заяви написані ще влітку 1976 року і вони ілюструють шовіністичні настрої пануючої верстви СССР супроти української літератури
Василь Стус народився 1938 року в селі Рахівка, Вінницької области. Після закінчення Донецького педагогічного інституту, служив в армії потімпрацював викладачем,шахтарем, газетним робіт-ником, а від 1965 року буваспірантом в Інститутілітератури АН УРСР. Бувчленом комсомолу. Підчасвідлиги. Стус друкувався насторінках совстської преси.12-го січня 1972 року Стусаарештували, а 7 вересня1972 року закритий суд вКиєві засудив його на 5років таборів і 3 рокизаслання.Нещодавно у в-ві „Сучасність" появилася збіркайого віршів п. н. „Свіча всвічаді".Нижче друкуємо двізаяви Стуса в такій формі,як вони продісталися на Захід. „До президії Верховної Ради СРСР. Я боровся за демократизацію — а це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад; мою любов до рідного народу. занепокоення кризовим станом української культури закваліфікували як націоналізм;моє невизнання практики,на грунті якої виросли сталінізм, беріївщина та інші подібні явища визнали як зокрема злобний наклеп. Мої вірші, літературно-критичні статті, офіційнізвернення до ЦК КП Українн. Спілки письменників і до інших офіційних органів, сприйняли як докази nponaганди та агітації.
Слідство і суд насправді перекреслили всі мої надії на будь-яку участь в літера турному процесі, на довго позбавили мене прав людини. Усю мою творчість — поета, критика, перекладача, прозаїка поставили поза законом, увесь мій 15-річннй дорібок сконфіскували і напевно в більшості вже знищили. В ув'язненні я зазнав ще більшого пониження. Згнітивши серце, я довго стримував себе від природного кроку — відмови від громадянства, сподіваючись, що в найближчому часі будепривернене мос правне становнше моїх друзів неволі, а прийнятий курс загострення політичного клімату буде зревізований — хоч би тому, що він наявно безперспективний. Виявилося, що того, в СССР я помилявся. Репресії 1972 року показали, що в дискусії з українськими
патріотами , влада не знайшла переконливіших аргументів ніж застосування сили.