1 червня 2017 р. у центрі м. Києва пройшов ряд заходів Сьомої Молодіжної Академії, приурочених до Міжнародного дня захисту дітей. Цього разу до акції долучилися як учасники Програми освітньої, психологічної та інтеграційної допомоги дітям, які постраждали від збройного конфлікту на Сході України та анексії Криму «Інтеграція через діалог», так і волонтери, журналісти, а також кияни й гості міста.

Понад 130 дітей та дорослих з різних куточків України зібралися на площі біля пам'ятника Михайлу Грушевському, аби нагадати жителям столиці про трагедію зруйнованого дитинства у зоні конфлікту на Сході України.

Поділившись на команди, юні активісти брали інтерв'ю в перехожих, розпитуючи у них про власні мрії в шкільні роки. Водночас, учні передавали респондентам листівки, створені учасницею Молодіжної Команди проекту Анастасією Хміль, які порушували тему захисту дітей, що опинилися в самому епіцентрі конфлікту. Отримавши відповіді від людей абсолютно різного віку, поглядів та соціального статусу, підлітки розмістили написи з побажаннями на окремому стенді, поділивши їх за хронологічним принципом. Показово і сумно водночас, що сучасні діти все частіше мріють не про дорогі подарунки, а про такі прості і, на жаль, ще далекі до реалізації речі, як мир на рідній землі, зустріч із друзями, з якими розлучила війна, а також повернення живими додому близьких і знайомих з фронту... Активне ж вивчення перехожими результатів цього імпровізованого соціологічного дослідження лише підтвердило те, наскільки актуальною стала порушена тема. Зацікавила вона й присутніх на акції журналістів «Ера Медіа».

Черговим приводом для активних роздумів став арт-проект «Те, про що важко сказати...», який вже майже рік активно мандрує Україною. Учасники Програми ще під час Третої Молодіжної Академії у м. Львові в серпні 2016 р. порушили тему стереотипів, що супроводжують вимушених переселенців у вітчизняному суспільстві. Представили фотовиставку самі автори – вже згадана Анастасія Хміль, а також Віктор Лємєшкін та Олександр Касьяненко, які розповіли всім присутнім про проблеми, які підштовхнули їх та інших учасників Молодіжної команди до створення цих світлин. Успіх же, який незмінно супроводжує згадані роботи в різних регіонах, дає надію на виправлення багатьох хибних уявлень про мирних жителів Донбасу і на те, що допоможе по-справжньому об'єднати українське суспільство в майбутньому.

Не менш показовою стала також виставка плакатів учнів з прифронтових шкіл – учасників Програми освітнього партнерства «Інтеграції через діалог». Діти з Донецької та Луганської областей відзначили у своїх роботах жахіття війни, з якими вони зіштовхнулися за ці роки, а водночас – чітко продемонстрували те, що мріють жити у мирній, об'єднаній та обов'язково незалежній Україні.

Після концертної програми, яку повністю провели самі школярі, всіх присутніх чекало частування морозивом, а заключною частиною акції став запуск у небо сотні гелієвих кульок, на яких школярі й дорослі написали власні мрії й побажання.

Зрештою, вже у конференц-залі (ауд. 207) Київського міського будинку учителя учасники та гості Молодіжної Академії ознайомилися з фотопроектом волонтера з м. Попасної Луганської області Ірини Крамаренко «За межами наших вікон: діти і конфлікт». Завершилась урочиста частина врученням сертифікатів і подарунків від Всеукраїнської Асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба» для всіх присутніх на заході.

Фінал цього насиченого дня пройшов виявився не менш цікавим: якщо діти з профронтової зони й переселенці відправилися на екскурсію до Верховної Ради України, то переможці флешмобу «Діалоги з друзями» відзняли велику кількість матеріалу за власними сценаріями під чуйним керівництвом волонтерів з громадської організації «Новий Донбас»: режисерів Лариси Артюгіної та Анни Корж, а також оператора Олександри Луніної. Яким буде результат цієї творчої роботи – ми дізнаємося вже зовсім скоро. А поки пропонуємо наочно ознайомитися з тим, як проходило це свято, не забуваючи також, що діти потребують нашої допомоги і захисту не лише у чітко встановлений для цього день, а постійно.