4 травня 2017 р. у школі I-III ступенів № 300 Деснянського району м. Києва, в межах Всеукраїнського проекту «Інтеграція через діалог», відбулася дискусія на тему «Дилема Хельги» (яким має бути наше рішення, коли ми стоїмо перед моральним вибором), у якій взяли участь старшокласники навчального закладу. До них долучилися заступники директора: з виховної роботи Копнова Оксана Вікторівна та навчальної роботи Левченко Кристина Валеріївна. Співорганізатором заходу стала методист Районного науково-методичного центру Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, координатор столичного Локального Центру громадянської освіти № 4 Шумякова Надія Василівна.

Модератори дискусії, вчителі історії та правознавства Шестакова Тетяна Володимирівна та Сівцова Юлія Миколаївна на прикладі життєвих ситуацій підвели учнів до усвідомлення того, що, внаслідок певних обставин, ми чинимо не так, як нам велить власне сумління. Таким чином, перед нами постає дилема. У переносному значенні, під дилемою ми розуміємо необхідність вибрати між двома неприйнятними, небажаними альтернативами.

На прикладі подій у житті двох подруг Рашель та Хельги в роки Другої світової війни, підлітки розглянули ситуації, за яких вони мали визначитись у прийнятті складних рішень. Діти послідовно відповіли на запитання:

• Що є головним з усього того, що поєднує подруг?
• Чи має право людина ризикувати своїми рідними заради своїх друзів?
• Чи має право людина ризикувати собою заради ближнього?
• Як має діяти Хельга з точки зору Рашель?
• Як має вчинити Хельга з точки зору її батьків?

Під час дискусії всі присутні висловили різні позиції щодо проблеми морального вибору у складних життєвих ситуаціях.

На завершення, учні переглянули фрагменти фільму з життя хлопчика-єврея, який перебував у концтаборі, а німецький ровесник хотів йому допомогти врятуватись.

Проведена дискусія, за висловлюваннями самих школярів і наших колег, була дуже корисною та повчальною, адже допомогла їм зрозуміти: у будь-якій, навіть найстрашнішій ситуації, ми повинні прагнути залишатися людьми.