За час реалізації Програми освітньої, психологічної та інтеграційної допомоги дітям, які постраждали від збройного конфлікту на Сході України та анексії Криму «Інтеграція через діалог», перед організаторами стояло чимало викликів. Одним із найвідповідальніших, а від того – і найважчих завдань, стали інтеграційні зустрічі дітей з цільових груп проекту із ровесниками та дорослими з інших регіонів України. Різний життєвий досвід, погляди, світоглядні вподобання та оточення – це далеко не повний список тих гіпотетичних труднощів, з якими можна зіштовхнутися під час подібних акцій. На щастя, реальність виявилася зовсім іншою, адже дітям, здебільшого, не лише легко знайти спільну мову, але й цікаво зустрічатися знову, породжуючи, таким чином, традицію міжрегіональної дружби. Одним із найяскравіших прикладів подібних ситуацій став досвід щорічного інтерактивно-освітнього центру «Літні зустрічі», що функціонує на території с. Носачів Черкаської області. 

Вже вкотре до місцевих активістів завітала з дружнім візитом делегація від Сєвєродонецького Локального Центру громадянської освіти, яка складалася із 9 дітей з числа цільових груп проекту, на чолі з координатором Кравченко Галиною Анатоліївною. Впродовж 3-10 червня 2018 р. підлітки з числа переселенців, жителів прифронтових і тимчасово окупованих територій та дітей воїнів АТО були учасниками насиченої культурної програми. Серед місць, які їм вдалося відвідати, була «Мала Батьківщина» Тодося Осьмачки, пам'ятні місця м. Канева, з відвіданням могили Тараса Шевченка, Буцький каньйон, Корсунь-Шевченківський, як місце переломної битви в Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького, а також один із найкращих у Європі кінних заводів, що знаходиться у м. Жашків. За свідченнями самих учасників, останній особливо вразив їх красою скакунів та підходом працівників до виховання майбутніх чемпіонів. 

Зрештою, найбільшим відкриттям для підлітків стали самі мешканці с. Носачів. Жителі приємно здивували їх своїм теплим ставленням, гостинністю та готовністю допомогти. 

«Нас з подругою зустріли з автобуса, допомогли донести наші валізи. Півдороги ми розмовляли про щось, і я вже подумала, що кожна сім’я, до якої ми приїхали, мала на нас певне «досьє» – як звати, скільки років, до якого класу ходимо у школі. Аж тут тьотя Лєна каже: «Дівчата, а як вас взагалі звати?». Для мене це настільки незвично – взяти до себе на проживання незнайому дитину, і навіть не знати її імені! Це ж наскільки треба бути відкритими та щирими! Коли ми зайшли у дім, намагаючись нікого не розбудити (бо в сім’ї ще є бабуся Галя та дівчина Настя), раптом запалало світло, і Настя, яку ми з Мариною ще поки не знали, підійшла до нас і міцно-міцно обійняла. Нам виділили найкращу кімнату в домі – батьківську спальню. Ми впали на ліжко і просто забулися у сні», – ділиться враженнями учасниця поїздки Аріна Чорнобай. 

Додамо, що організатори пришкільного табору не оминули увагою і дозвілля учнів: спортивні та інтелектуальні ігри, цікаві лекції, майстер-класи з народних ремесел і пікніки стали незмінним атрибутом перебування гостей зі Сходу на Черкащині. У свою чергу, місцевим жителям було презентовано збірники життєвих історій «(Не)дитячий погляд на війну», співавторами яких була частина присутніх. Тож не будуть перебільшенням слова, що тижневе перебування учнів в гостях у носачівців докорінно змінило погляди обох сторін, зруйнувавши фальшиві стереотипи, можливі взаємні побоювання та створивши підґрунтя для щирої дружби. Самі ж діти, за свідченням Локального координатора, стали більш комунікабельними, відкритими, а що найважливіше – щасливими. Від подій, емоцій і нових знайомств. Саме тих, які об'єднують українців. Насправді, а не на словах.