Впродовж 24-28 квітня 2017 р. у м. Марганці Дніпропетровської області відбувалася презентація арт-проекту членів Молодіжної команди та фотографа Христини Музичук «Те, про що важко сказати...». Спеціалісти з місцевого Локального Центру громадянської освіти посприяли ознайомленню зі світлинами представників наступних державних установ: Марганецької гімназії, ЗОШ № 3, НВК «Ліцей – СЗОШ № 10», Виконкому Марганецької міської ради, а також Гуманітарної гімназії ім. Т. Шевченка.

Відкриттю виставки в кожному закладі передувала рекламна кампанія. Координаційний комітет Локального Центру заздалегідь зробив оголошення в педагогічних колективах під час оперативних нарад. В подальшому класні керівники повідомляли учням про дату розміщення фотовиставки в навчальному закладі та майбутній формат обговорення.

Протягом періоду роботи виставки в кожному закладі перебували представники проекту «Інтеграція через діалог», які спілкувалися з учнями, надаючи їм роз'яснення щодо мети, тематики заходу, а також розкриваючи значення долучення широких кіл громадськості до ознайомлення з арт-проектом. Саме ж відкриття та обговорення відбувалися за участі Локального координатора Морозової Мар'яни Олександрівни.

Наприкінці дня, згідно зі заздалегідь встановленим планом роботи, у закладах відбувалося публічне обговорення світлин та обмін враженнями від їхнього перегляду. Керівник Локального Центру громадянської освіти у м. Марганці виступала перед учасниками заходів, розповідаючи про історію створення арт-проекту «Те, по що важко сказати...».

У ході обговорення, учасники заходу мали можливість ознайомитися з біографіями авторів світлин і почути думки підлітків, які опинилися в складних життєвих обставинах. Посприяла їм у цьому демонстрація відеороликів про історії авторів арт-проекту. 

Учні висловлювали різні за поглядами думки про своє бачення змісту зображень. Були судження щодо необхідності однакових можливостей для дітей та родин з числа місцевих громад і переселенців. Окрім цього, засуджувалося упереджене ставлення до людей, які переселилися із зони АТО, висловлювалися міркування щодо необхідності прояву почуттів милосердя, толерантності, співчуття та підтримки.

Для розуміння ролі виставки у зміні сприйняття підлітками і дорослими проблем ВПО, варто навести деякі з відгуків учасників заходів:

«Мене дуже захопила ця виставка світлин, на мою думку, ці проблеми можуть торкнутися кожного, адже це відбувається зовсім близько».

Анастасія Панова, МСШ № 2.

«Самотність, безвихідь, нерозуміння, що далі робити…»

Анонімний автор.

«Я звернула увагу   на велику групу  дітей.  І сьогодні в залі я чула пісню «Разом нас багато – нас не подолати». Мені здається, що треба триматися всім разом, допомагати одне одному».

Анонімний автор.

«Я вважаю, що переселенців треба поважати. Вони були позбавлені не по своїй волі життя в своєму будинку, права користуватися своїми речами, жити своїм нормальним життям. Їм потрібно допомагати, підтримувати морально і фізично».

Владислав, 9 клас.

«Мені хоч і ніколи не зрозуміти як це – побачити на власні очі війну, можливо, смерть, але я розумію переживання моїх ровесників: за себе, за батьків та за наших воїнів! Оскільки мій тато зараз на Донбасі, він мені розповідав, що діти там дуже важко живуть, будь-якими зусиллями намагаються навчатися. Вони, може, з батьками і переїхали б, але не мають такої можливості. Я хочу їх підтримати!»

Учениця 8 класу школи № 3 Г. В. С.

«Цим дітям потрібна допомога. Вони  не винні в тому, що стали жертвами війни».

8-Б клас ЗОШ № 3.

«Мені дуже шкода цих людей, бо вони всі зазнали втрат від війни».

Вікторія.

«Мені особливо запам'яталося фото з війни (де стоять хлопці). Юнак – справжній патріот, в такому віці він вже готовий захистити свою Батьківщину».

Максим Левін.

«Люди вимушені покидати домівки, продовжувати життя далі. На жаль, їхнє життя може складатися не так, як їм би хотілося. Деякі діти, можливо, не отримали атестат, не здійснили свою мрію, покинули друзів. Їм довелося обирати між спокійним життям та існуванням у жахітті. Ми бачимо сум в очах та спогади за минулим».

Валерія.

«Дівчина з однієї фотографії мріє про те, як нарешті зустрінеться зі своїми  друзями або родичами. Вона дуже сумує за ними. Їх розділяє дуже велика відстань. Але є переконаний, що у майбутньому все буде добре для цієї дівчини».

Анонімний автор.

«Мені здається, що всі ці діти на фото в одну мить стали дорослими. І вони навіть не посміхаються».

Олеся, Ліцей № 10.

«Більш за все мене зворушило фото, де діти всі разом – діти з мирних місць приймають із теплом дітей з Донбасу. Людяність – це найголовніше!»

Анонімний автор.

«Самотня дівчина на фото… Вона може думати про майбутнє, але їй ні з ким поділитися, розповісти… Перед дзеркалом вона дивиться і хоче перебороти свої страхи, але страх та  нерозуміння переборює її. Це дуже важко».

Анонімний автор.

«Мне очень неприятно было слышать, что люди так плохо думают про переселенцев. Ведь они их даже близко не знают!!! Как же можно судить о людях с плохой стороны???»

Анонімний автор.

«Я раньше никогда не видела таких фото. Мы приходили на переменах с  девочками два раза на выставку. Так без слов можно сказать о многих вещах, которые волнуют подростков».

Диана Витько, Лицей № 10, 11 класс.

«Мені дуже болить за цих дітей. Вони стільки пережили такого, що і дорослим важко пережити!»

Анонімний автор.

«Автори цих світлин – наші ровесники. Вони допомогли нам замислитися над проблемами, над якими ми раніше не думали. Тепер треба бути уважними до навколишніх. Може, їм потрібна допомога».

Ліза Панченко.

«Эта выставка заставила меня задуматься о смысле жизни. Многие мои интересы кажутся неважными по сравнению с бедами этих детей».

Анонімний автор.

«Ці фото, ці діти, їхні розповіді змусили мене подумати по те, що є важливим у житті: розуміння, друзі, добро, мир».

Анонімний автор.

Як стверджують наші колеги на підставі відгуків, використання такого формату заходів є необхідним у сучасних умовах, адже підлітки не лише наодинці із собою розглядають світлини, але й, у ході обговорення, дізнаються про реальні проблеми та складнощі, з якими зіштовхуються родини ВПО. Саме такий формат роботи і допомагає їм по-новому поглянути на ровесників, які постраждали внаслідок збройного конфлікту на Сході України та анексії Криму.

Як відбувалося обговорення світлин, можемо побачити у відеорепортажі місцевої телерадіокомпанії «МСТ»: