Одним із компонентів життя є минуле. Пам'ять – це вже не сторінка із підручника, це частина особистого ставлення до світу. Пам'ять – це наш вибір. Завдання полягає в тому, яким чином ці події можна пам'ятати? І як та трагедія, що відбувалася багато років тому, наздогнала нас сьогодні? Відповіддю на ці питання для учасниці проекту, учениці 11 класу школи № 12 м. Сєвєродонецька Анастасії Лінник, стала її творча робота «Діти і війна».

У фіналі ХIII Міжнародного конкурсу творчих робіт школярів та вчителів «Уроки Голокосту – уроки толерантності» (до 75 річниці трагедії Бабиного Яру), який відбувся  в останні дні вересня у м. Києві, в номінації «Наукове дослідження» робота Насті зайняла перше місце.

Ознайомлення з матеріалами про трагічні події в м. Києві у вересні 1941 р., вивчення історії Голокосту, осмислення тези «Уроки Голокосту – уроки толерантності» продовжуються. На базі Міської публічної бібліотеки відбулася низка зустрічей, в яких приймали участь учні шкіл № 1, № 12, № 17 м. Сєвєродонецька. Учасники шукали і знаходили відповіді на питання:

• Що відбувалося у Бабиному Яру у 1941 р.?
• Що особливого в цій сторінці з історії Голокосту?
• Чим для нас є Бабин Яр сьогодні?

В результаті ознайомлення з матеріалами, обговорення теми, школярі дійшли до висновку, що пам'ять про Голокост не є обов'язком для всіх. Це обов'язок перед собою. І тільки через взаємоповагу, співчуття та емпатію народи приходять до примирення.

Час плине, та трагедія людства не забувається. Сумління – це, в основному, пам'ять, до якої приєднується моральна оцінка здійсненого. Але якщо здійснене не зберігається у пам'яті, то не може бути й оцінки. Без пам'яті немає сумління.

Вшанування загиблих, зустрічі, ознайомлення з темою «Уроки Голокосту – уроки толерантності», в межах діяльності проекту, продовжуються у школах м. Сєвєродонецька.