14-15 лютого 2017 р. учениця Сєвєродонецької СЗОШ № 1 та учасниця місцевого Локального Центру громадянської освіти на ім'я Анна отримала змогу долучитися до майстер-класів відомого норвезького психолога-миротворця Стейнара Бріна. Що з цього вийшло і як ці події вплинули на світогляд дівчини, ми з вами й дізнаємося з її роздумів нижче:

«14 лютого… Чудовий день. Всі в очікуванні дива… Певне диво сталося і у мене – я по-новому сприйняла і назву, і зміст, і сутність проекту «Інтеграція через діалог».

Координатор проекту Кравченко Галина Анатоліївна запропонувала, незважаючи на веселе свято Валентина, відвідати серйозний дорослий захід: до м. Сєвєродонецька приїхав всесвітньо відомий норвезький миротворець Стейнар Брін. Подальші години спілкування виявилися для мене вкрай важливими, я знайшла відповіді на мої внутрішні запитання і зрозуміла, що конкретно Я можу зробити.

Стейнар Брін розповів глядачам, чому приїхав до України і саме до м. Сєвєродонецька. Він презентував документальний фільм «10 років після війни», який здобув премію як кращий документальний фільм 2011 р. у Норвегії. Дивлячись цей фільм про воєнні дії в Косово у 1999 р., я постійно проводила паралелі із сучасною ситуацією в нашій країні. Цю стрічку можна назвати, як казав сам Стейнар Брін, «фільмом про фільм».

Під час воєнних дій було зібрано групу албанських та сербських студентів, яких об'єднав круглий стіл переговорів. Насправді для мене було великим здивування те, що ворогуючі люди почали вести діалог між собою, бо у таких ситуаціях часто люди взагалі відмовляться контактувати і початок діалогу вважають слабкістю. На мою думку, конфлікт не можна вирішити без комунікації, а діалог – це один з найкращих її методів.

Фасилітатором у діалозі між албанцями та сербами виступив сам Стейнар Брін. Через 10 років він зібрав тих же людей за круглий стіл знову. Я відмітила їх трансформацію у плані ставлення один до одного. У 1999 р. всі були більш  агресивні, а в 2009 р. я відчула в їхніх розмовах емпатію. Всього цього, на мою думку, вони набули у діалозі. Також я зрозуміла, що успіх діалогу полягав у бажанні груп комунікувати між собою.

Загалом, у фільмі описувались певні події на певній території, але це був лише приклад. Особисто мені він розповів не стільки про події 1999 р. у Косово, як про можливості діалогу та наслідки після його довготривалих серій. Також завдяки цьому фільму я дійшла висновку, що на будь-який результат потрібен час. За одну мить неможливо змінити всесвіт. Кожна маленька дія – це невеликий крок до грандіозного результату.

Коли постало питання відвідування тренінгу Стейнара Бріна на тему медіації, діалогової фасилітації та миротворчості на наступний день, я прийшла у аудиторію штабу «Восток-SOS» першою. На тренінгу миротворець більш детально розповів про тонкощі діалогу та взагалі дав визначення цьому поняттю. Діалог – це уміння слухати, чути та розуміти. Діалог – це бажання, уміння дізнатися щось нове про людину. Діалог – це рух! Конфліктолог дав цінні поради, як бути успішним фасилітатором, розкрив аудиторії структуру семінару діалогу.

Стейнар Брін розділив всіх учасників на чотири групи. Завданням груп було виявити у діалозі сильні та слабкі місця кожного, а також не менш важливим було навчитися задавати правильні питання, які б підтримували розповідь історії одного спікера, а не переключали увагу на себе. Зі мною в одній групі були досвідчені люди: юрист солідної української фірми, журналіст та психолог. Всі вони, як і я, були відкриті до діалогу, тому процес спілкування проходив легко та невимушено. На жаль, час був обмеженим, а нам хотілося більше дізнатися. Ця робота в групах не тільки виявила слабкі та сильні місця у діалозі кожного, а й допомогла слабкі сторони зробити сильними. Звичайно, за кілька годин цього не досягти, але з часом, маленькими кроками, я прийду до бажаного результату.

З другої зустрічі зі Стейнаром Бріном, як і з першої, я винесла багато корисного для себе та з’ясувала свої слабкі місця у мистецтві ведення діалогу, які буду вдосконалювати. Найголовнішою темою обох зустрічей було те що діалог – це особливий вид комунікації, в якому важливо доступно і зрозуміло розповісти свою історію та зрозуміти історію опонента. Без цього не зрозумієш моральних цінностей, дій чи думок у певних ситуаціях. Потрібно умовно ставити себе на місце протилежної сторони, щоб зрозуміти її. Будь-яку комунікацію робить більш складною те, що ми не бачимо дві сторони однаково чітко, а діалог допомагає це зробити.

Впевнена, що застосування отриманих навичок дозволить зменшити непорозуміння у наших стосунках на будь-якому рівні.

Варто лише пам'ятати, що всі ми люди світу! Вміймо ж слухати та розуміти!»