Запропонувати новину

Ми розглянемо Ваші матеріали, і якщо вони відповідають тематиці сайту та є актуальними - оприлюднимо їх на ресурсі.

Завантажити файл

Перетягніть файл в поле для завантаження.
Доступна вага файлів - 100 Mb.

Дізнатися більше

Залиште свої дані, і ми повідомлятимемо Вас про цікаві оновлення на нашому сайті.

Дякуємо!!

Вибачте!!

Не вдалось з'ясувати Ваше місце перебування.

Вхід

Або авторизуйтесь через соціальну мережу:

Надіслати пароль

В Краматорській ЗОШ № 25 відбулася презентація арт-виставки «Те, про що важко сказати» (ФОТО)

Повернутися назад

Ще з грудня 2015 р. освітяни м. Краматорська Донецької області працюють з дітьми-переселенцями із зони АТО у рамках Європейського проекту «Інтеграція через діалог», який започатковано Всеукраїнською асоціацією «Нова Доба» за підтримки МОН України

Учні даного населеного пункту – активні учасники Програми. Так, Владислав Кравцов, учень 11 класу ЗОШ № 8, їздив на Молодіжні Академії та презентував фотовиставку «Те, про що важко сказати» у столиці 15 грудня 2016 р. Авторами цього арт-проекту стали діти, які постраждали від збройного конфлікту на Сході України та анексії Криму, під загальним керівництвом фотографа Христини Музичук. Запросили юнака також до представлення світлин на малій батьківщині.

До м. Краматорська фотовиставка прибула 23 січня 2017 р. і перебуватиме там ще 2 тижні, до 13 лютого. Можливість переглянути фотографії та поділитися своїми враженнями в учнів ЗОШ № 25 з'явилася 30 січня 2017 р.

В актовій залі школи було розміщено стенди зі світлинами. Долучилися до цього заходу і діти ЗОШ № 24. Координатор Краматорського Локального Центру громадянської освіти № 2 Кравцова Лариса Федорівна урочисто відкрила виставку, запросивши присутніх переглянути світлини та відповісти на запитання:

  • Хто на них зображений?
  • Що можна сказати про почуття та емоції персонажів?
  • Що об'єднує ці фотографії?
  • Чому кожна зі світлин має подвійний фокус?

Знімки викликали не лише великий інтерес і увагу, але й багато запитань старшокласників. Та були ще й спогади… Спогади тих дітей, яких не було на фото, але яким випало на долю пережити страшні хвилини обстрілів, покидати своїх рідних і друзів, залишати рідні міста та селища. Виставка була про них і для них. За словами наших колег, не було й сумніву у тому, що в актовій залі не залишилося жодного байдужого до побаченого. Так, іноді важко щось сказати, важко підібрати слова там, де говорить уже серце. А воно нам нагадує, що ми повинні уважніше ставитися один до одного, співпереживати та розуміти інших, допомагаючи їм добрим словом, гарною справою і теплом своєї душі.

Якщо Ви володієте інформацією, яка може бути корисною для нас - запропонуйте свою новину! Ми обов'язково переглянемо її та завантажимо на сайт, якщо вона підходить по тематиці.